Путін вичікує вдалого моменту і почне діставати козирі з рукавів.
Про це у своєму блозі на сайті 24 каналу пише український політтехнолог та експерт, заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький, передає НСН.
Те, що у кремлі роблять з економікою, я б назвав створенням мінімально необхідних умов, за яких вона ще зможе витримати цю війну певний час.
Проблема в тому, що всі ті, хто закликає до цілковитої мобілізації (в росії – ред.), на кшталт того ж таки стрєлкова, все ж іноді розуміють, що це ідея з області фантастики. Тут же не можна отак взяти й набрати одним махом від мільйона до двох військових.
Чому не буде повної мобілізації в росії
Чисто фізично це зробити можна, але ефект для економіки буде вбивчим. Повинна бути створена завчасно спеціальна мобілізаційна економічна модель. Тобто путіну, за великим рахунком, потрібно було створити аналог сталінської мобілізаційної економіки кінця 30-х – початку 40-х років минулого століття.
В сучасних умовах щось таке зробити в росії просто неможливо. Щоб вибудувати необхідну економічну конструкцію, потрібно витратити чимало часу. Цілі десятиліття кропіткої праці. Включно зі системною роботою на знищення найменшого натяку на спротив всередині рф. За прикладом сталінських репресій протягом 20 – 30-х років. При тому у всіх без винятку ланках суспільства: від військових аж до селянства.
Аналог КНДР та санкції Заходу
Окрім цього, треба відтворити належні економічні умови, коли люди будуть готові працювати, обливаючись потом за мізерний пайок. Натомість сьогодні, навіть при всій жахливій різниці між москвою та периферією, сучасна росія – це країна, яка не голодує. Ба більше, вона ще й примудряється експортувати надлишки продовольства.
Тож ми бачимо, що того, що було актуальним для “совка”, в росії не існує. Щоби проводити всеохопну мобілізацію, у сучасному світі потрібно будувати країну за зразком КНДР. З усіма властивими такій політичній системі соціально-економічними атрибутами.
За відсутності можливості діяти, як хочеться, путіну доведеться діяти за ситуацією. Тобто все, що він зможе – це прихована або часткова мобілізація. Власне, так зараз і відбувається. Про це вже відомо всім.
Слід додати, що путіну хочеться досягти максимального результату при мінімальних зусиллях через його власний страх. Доки він дасть наказ ставати на мобілізаційні рейки, на внутрішній кухні може закипіти.
І по-друге, отоді вже надійде час, коли почнуть по-справжньому діяти санкції. Європа в такому разі, не довго думаючи, відмовиться від газу. Чим путін намагатиметься гірше зробити ЄС – тим швидше вони шукатимуть альтернативних постачальників цього енергоносія.
Путін вичікує моменту
А відтак, розуміючи те, як ситуація може ускладнитися, путін просто вичікує вдалого моменту. Можливо, чекає якихось хоча б тактичних успіхів на фронті. Скажімо, доки його війська захоплять повістю Луганську та Донецьку області. На той час уже всім в спини морозним диханням буде дихати зима. До того ж назріють енергетична та продовольча кризи.
Отут-то російський сатрап і почне діставати козирі з рукавів. При чому мобілізації серед них явно не буде. Вона просто виявиться непотрібною за таких умов.
