У кожної нації є якісь свої особливі звички, які часто відзначають іноземці. ТОП-10 дивних звичок українців
Усі ми знаємо, наприклад, що німці дуже педантичні і пунктуальні, а от італійці, навпаки, не люблять поспішати. В українців теж є особливості, яких ми самі навіть не помічаємо. Зате люди з інших країн одразу це відзначають, пише ” Дивогляд”, передає НСН.
10 відгуків іноземців про звички мешканців України, які їх дивують.
1. Українці не поважають свою владу
Здається, не було в історії незалежної України такого періоду, коли люди поважали б владу, яку самі й обирають. Це дуже дивує 35-річну Су з Бангкоку (Таїланд), яка займається туристичним бізнесом.
Таїланд – конституційна монархія, де у короля лише номінальна влада. Попри це, усі мешканці країни його дуже поважають, адже він символізує єднання нації. Су вважає, що представників влади можна не любити чи не довіряти їм, але поважати необхідно, адже це такі ж люди, як і інші. (Може у цьому й секрет? Ми не поважаємо свою владу, бо не поважаємо себе і людей навколо? Як гадаєте?)
2. Українці мають дуже багато знайомих, але майже не мають друзів
Китаєць Чонг Лі, який навчався в українському ВУЗі, розповідає, що в його країні люди можуть стати друзями одразу після знайомства. Але в Україні, щоб тебе вважали справжнім другом, ви маєте пройти разом і вогонь, і воду. Ви можете кілька місяців ходити разом в кіно чи на вечірки, але вас все одно вважатимуть просто хорошим знайомим, але не другом.
3. Українці дуже люблять самолікування
У бельгійки Стефані після кількох тижнів подорожі по Україні, склалися доволі суперечливі враження про її мешканців. З одного боку, на її думку, українці дуже розумні і начитані, та з іншого – вкрай рідко звертаються до лікарів і постійно самі собі призначають якісь ліки (Тут все логічно. Ми настільки начитані, що навіть лікар нам не потрібен).
Ще дівчину здивували українські аптеки, де практично будь-які ліки, у тому числі антибіотики і сильні знеболювальні, можна купити без рецепта лікаря. У Бельгії ж, за її словами, без рецепта можна купити лише пластир, засоби жіночої гігієни і презервативи.
4. Українці можуть прийти в гості без запрошення
Ще одна звичка, яка здивувала Стефані – гості можуть самі напроситися або й взагалі прийти без попередження.
Спочатку дівчина сприймала це як нахабне втручання в особистий простір, але згодом їй навіть сподобалася така звичка і вона вирішила, що бельгійцям теж варто було б перейняти її і це зробило б їх дружнішими.
У Бельгії прийти в гості без запрошення навіть до власних батьків сприймається як неповага до господарів. Коли ж люди домовляються про візит, частину пригощань обов’язково приносять із собою гості – вони наперед узгоджують з господарями хто що готує.
5. Українці ходять вдома без взуття
Ви помічали за собою, що коли дивитеся американські фільми, де герой вистрибує на ліжко з білими простирадлами у вуличному взутті, відчуваєте легку огиду і непорозуміння? У американців все навпаки щодо нас.
Для студента по обміну з США Кріса звичка роззуватися вдома стала справжнім випробуванням. Хлопець розповів, що весь час забував про це, після чого зустрічав суворий погляд господині. Кріса також здивували домашні капці – він чомусь вважає, що домашнє взуття носять лише українці.
У США ж все навпаки – гості можуть образитися, якщо попросити їх роззутися. Місцеві мешканці пояснюють це тим, що на вулицях там доволі чисто. Тим більше, вони переважно пересуваються машиною (Ага, а у нас ще треба спробувати дійти чистим від машини до під’їзду).
6. Українці терпіти не можуть, коли хтось не виконує свої обіцянки
Мексиканець Фернандо, який рік пропрацював в Україні, помітив, що люди тут постійно якісь напружені і дуже вимогливі – бо постійно слідкують за тим, що комусь винні, або що хтось пообіцяв їм.
У Мексиці ж обіцянка – це просто вияв приязні до когось, і вони нічого не означають. Натомість, сказати “ні” – значить продемонструвати грубість, невихованість і упередженість. (Дякуємо, що сказав. Будемо знати, що від мексиканців не варто чекати обіцяного).
7. Українці люблять робити зауваження іншим
Українка Юля вже деякий час живе разом із чоловіком на Сицилії. Жінка розповіла, що їй довелося попрацювати над собою, щоб відмовитися від деяких українських звичок, які для італійців видаються варварськими.
Сицилійці дуже рідко роблять зауваження та намагаються уникати конфліктів. Наприклад, якщо у ресторані вам принесуть не ту страву, місцевий мешканець не вимагатиме замінити її чи виключити це з рахунку. Натомість, він просто більше не ходитиме у цей заклад. (А що, як “дозволених” ресторанів одного дня не залишиться?).
Для українців це видається аж занадто, адже ми звикли, що треба відстоювати свої права. Натомість ми дуже любимо роздавати непрохані поради навіть малознайомим людям. Погодьтеся, це справді дратує.
8. Українці люблять хитромудрі жарти
Батур із Туреччини помітив, що українці люблять розповідати складні жарти, де ти чуєш лише частину історії, а решту – власне, найсмішнішу, маєш додумати сам. За його словами, для іноземців, які не знайомі з місцевим контекстом та історично-культурними особливостями, такі жарти взагалі незрозумілі.
На відміну від українських, турецькі жарти схожі на повчальні історії, де один персонаж хитрує, але не отримує бажаного. Такі жарти легко зрозуміти і без знання місцевих особливостей.
9. Українки мають проблеми з розставлянням пріоритетів
Мері з Великої Британії не працює і займається домашнім господарством, але вважає себе цілком реалізованою особистістю. Жінку дуже дивує, що українки хочуть встигнути все і відразу – діти, робота, домашній побут, хобі і ще купа всього.
Британки ж, на відміну від наших жінок, не намагаються встигнути все і обирають щось одне – реалізувати себе як мама чи будувати кар’єру.
10. В Україні не можна чіпати чужих дітей без дозволу
Рамдані з острова Ява (Індонезія) звик до того, що незнайомці можуть вільно заговорити з чужою дитиною на вулиці чи в черзі у магазині. І навіть пощипати за щічку. Тому його здивувало те, що українці дуже насторожено ставляться до такого.
На думку хлопця, це свідчить про те, що українці недружні до дітей. (Українці ж, які змалку вчать своїх дітей основних правил безпеки, не зовсім з ним погодяться).
Ще Рамдані розповів, що на деяких островах Індонезії вірять, що дитина – це реінкарнація предків, а в деяких місцях навіть вважають, що маля до 6 місяців – це справжній бог.
