Українська і російська мова дуже різні граматично, фонетично, орфоепічно, чому знаходяться нові й нові підтвердження. Що вже й говорити про милозвучність мови. Чим відрізняється українська мова від російської
На такі особливості звернула увагу редакторка Ольга Васильєва. Про це НСН дізнався з повідомлення на сайті РБК-Україна.
Іменники української мови мають кличний відмінок
Він представлений закінченнями -о, -е, -є, -у, -ю і використовується, коли ми звертаємося до когось (чогось). Наприклад, Одесо, Миколаєве, Балакліє, Лисичанську, Маріуполю.
Наказовий спосіб дієслова першої особи множини
Представлений закінченнями -мо, -імо та вигуками “нумо” і “гайда“: встаньмо, ходімо, працюймо; нумо до праці, гайда працювати.
“Московити кажуть – “давайте”, – зазначила редакторка.
Особлива форма майбутнього часу дієслова
Синтетична (та, яка складається з одного слова) форма майбутнього часу дієслова: -робитиму, -робитимеш, -робитиме, -робитимемо, -робитимете, -робитимуть, -робитиметься, -робитимуться.
Формально є і аналітична форма (з двох слів): буду робити, будеш робити, буде робитися тощо. Однак вона менш органічна для нашої мови, тому небажана.
Ступені порівняння прикметників
В українській мові є синтетична форма вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: тепліший – найтепліший.
Є і аналітична: більш теплий, найбільш теплий, якої краще уникати.
Найвищий ступінь можна додатково посилити префіксами що- та як-: найтепліший – щонайтепліший, якнайтепліший.
“У московита на всі варіанти буде “самый теплый”, – додала Ольга Васильєва.
Давноминулий час дієслова
Такий час широко вживався у староукраїнській літературній мові XVI-XVIII ст. і зберігся дотепер: “Я читав був цю книжку, та забув її зміст”.
Цю форму рекомендовано вживати в розмовному та художньому стилях для посилення колориту.
