Стільниця на кухні є одним з найбільш навантажених елементів меблів, адже вона піддається постійному механічному та термічному впливу. Тому важливо підходити до вибору кухонних стільниць із серйозністю.
Існує безліч матеріалів для виготовлення стільниць, проте найбільш популярним варіантом є постформінг. Такі кухонні стільниці складаються з ДСП, яке оброблене спеціальним захисним розчином від вологи. Зверху ДСП покривають зносостійким та термостійким пластиком, а знизу — паперовим покриттям. Різноманіття кольорів і текстур пластику дозволяє легко знайти підходящий варіант, а також доступні різні розміри і форми.
Проте у стільниць з ЛДСП є слабкі місця — це торці та з’єднання, які потрібно оберігати від вологи.
Стільниці можуть бути фабричними або виготовленими під замовлення. Фабричні стільниці мають стандартні розміри: прямокутні (3 м або 4 м завширшки та 60 см завглибшки) з товщиною 28 або 38 мм. Найчастіше вибирають товщину 38 мм. Для фабричних стільниць існує спеціальна фурнітура для обробки кромок і з’єднань.
Основна перевага стільниць на замовлення полягає в можливості виготовлення нестандартних розмірів, що дуже важливо для кутових кухонь та мийок. Також у таких стільниць можна обрати кромку, дозволяючи комбінувати кольори для робочої поверхні та кромки. Однак для стільниць на замовлення немає стандартної фурнітури.
Обробка торців і з’єднань стільниці — це загальна проблема. Якщо стільниця виготовлена з цільного матеріалу і плита вбудована, питання вирішується простіше. В іншому випадку слід особливо піклуватися про захист від вологи. Для стільниць на замовлення необхідно замовити наклеювання пластику на всі торці, включаючи з’єднання. Також корисно передбачити краплезбірник — смужку пластику шириною 4-5 мм, яку приклеюють до нижньої частини стільниці для запобігання потраплянню вологи на ДСП.
У випадку стандартної стільниці самостійно наклеїти пластикову кромку не вдасться, тому потрібно використовувати спеціальні планки. Проте такі планки лише частково захистять необроблений торець, який вимагає додаткової обробки герметиком. Герметик наносять на планку, після чого її закріплюють. Після висихання герметика надлишки можна акуратно зрізати.
Захистити торець стільниці також можна за допомогою спеціальної металевої накладки, хоча такі накладки зазвичай доступні тільки для фабричних стільниць. Металеві планки бувають різних видів: торцеві — для захисту кінців, з’єднувальні — для з’єднання стільниць під кутом 90 градусів, та Т-подібні — для з’єднання по довжині.
Існує кілька способів з’єднання стільниць, найбільш простий з яких — впритул. Це можна зробити самостійно, без спеціального інструменту. Для стандартних стільниць також є спеціальні планки.
Планки можуть бути полірованими або матовими. На матових поверхнях менш помітні подряпини, але при значних пошкодженнях вони не підлягають відновленню. Поліровані планки легше піддаються ремонту, оскільки їх можна заполірувати.
Не варто ігнорувати використання планок, навіть якщо вони дещо зменшують естетичний вигляд стільниці. Проте вони істотно подовжують її термін служби.
Крім того, важливим елементом є пристінний плінтус, який захищає стільницю, фартух і меблі від вологи. Він кріпиться до стільниці за допомогою саморізів. Для декорування плінтуса можна вставити смужку такого ж пластику, як і сама стільниця, або підбирати плінтус під її колір.
