Втрачаємо найкращих… Так каже військовослужбовиця, а в мирному житті журналістка, Вікторія Сімкіна, яка оплакує чергового полеглого побратима. Він був мешканцем Кривого Рогу, як і сама жінка. Вікторія розповіла про бійця на ім’я Сергій Путінцев, позивний Путя. Про його мрії і бажання, про його відданість країні і добрі справи. А ще – про точку опори, яку він сам для себе знайшов. Сергій – один із багатьох тисяч звичайних, але таких не звичайних наших Героїв, які тепер, на жаль, у Небесному Війську…
Ніколи не забуду, як Сергій з хлопцями повернулися після важкого бойового завдання і до пізньої ночі ми говорили про все, що вони там пережили. Чимало було ситуацій, які могли стати останніми. Сергій тоді сказав те, що я запам’ятала назавжди: «Треба визначити для себе точку опори. Коли зовсім кепсько, коли здається, що це все, я уявляю, як приїзджаю в місто, купую величезний букет квітів і йду додому. Букет квітів – моя особиста точка опори. І це працює!» – пише Вікторія Сімкіна
Вона каже, що саме так Сергій робив на першому етапі війни, коли в 14-му добровольцем пішов захищати Україну. Так він робив і від початку повномасштабної війни.
А зранку я прочитала коротке повідомлення від подруги: “Путя 200″… Вночі він не встиг схопитися за свою точку опори… Все сталося несподівано і дуже швидко… Його рожева чашка, кольору однієї з квіток букету, з недопитою кавою досі стоїть на порозі… Саме там, де він завжди сидів, коли телефонував дружині… Ніколи не забуду про точку опори, Друже… Ніколи не забуду… Ніколи не пробачу! – написала Вікторія два дні тому
Втрачаємо найкращих….
Сьогодні близькі, друзі, побратими та земляки прощаються з Сергієм.
А Вікторія згадала ще одну історію про Сергія, яка вкотре нагадала про болюче: росія вбиває найкращих представників нації.
Є одна історія, про яку не знають навіть деякі з його близьких друзів в батальйоні. Сам Сергій ніколи не розповідав її, – каже Захисниця
Кілька років тому одній двомісячній дитині діагностували смертельну хворобу. Щоб врятувати дівчинку, потрібна була пересадка печінки.
І ось повідомлення, яке близьким прислали вже після загибелі Сергія:
«4 роки тому ми боролись за життя дівчинки якій було 2 місяці (донька нашої колеги)… Донором для пересадки став Сірьожа, і зараз Алінка росте чудовою дівчинкою»
Вікторія каже, що Сергій легко міг списатися з війська. Після Дебальцівського котла мав для цього всі вагомі підстави по здоров’ю. Та не збирався цього робити, навіть не заїкався ніколи.
Важко прийняти загибель Путі… Дуже важко… Але ми впевнені, Друже, що ти все одно десь поряд. Просто виїхав на чергове завдання. Щоправда, на іншу, небесну локацію. Допомагаєш нам звідти. А в хвилини затишшя, знову мрієш про маленький будиночок в Карпатах… – пише Вікторія Сімкіна
Ще новини України: Особливий обмін: Україна звільнила 95 військовополонених – список імен і фото
