У так званих “ДНР” та “ЛНР” продовжують бунтувати дружини мобілізованих росією чоловіків. На фоні реальних невдач російського війська на фронті таке соціальне становище дуже загрожує окупаційній “владі”.
За даними джерел 24 каналу у розвідці, російські окупанти дуже бояться будь-яких проявів непокори з боку населення квазіреспублік, адже зараз їм зовсім не до розборок із цивільними, передає НСН.
Як стримати соціальний вибух у Донецьку, загарбники вже зрозуміли – шаленими обстрілами міста.
Однак для того, щоб впровадити цю тактику по всіх містах Донеччини та Луганщини російським кураторам доведеться відводити занадто багато гаубиць та РСЗВ з передової у тил, що призведе до провалів росіян на фронті.
Мобілізовані мруть, як мухи, але рідним про це не кажуть
Попри тиск зі сторони “влади”, обстріли Донецька та суцільне погіршення соціального стану в “республіках”, чимала кількість рідних мобілізованих все ж таки переймаються їхньою долею.
Дружини та матері чоловіків, яких росія примусово відправила на передову під каток захисників України, щодня “штурмують” військові частини, пишуть листи пушиліну та пасічнику, намагаються дізнатися хоча б щось про долю своїх рідних.
13 червня, у день наймасованіших обстрілів Донецька, кілька десятків родичів мобілізованих записали відео, в якому обурилися ставленням “влади” до “військових”.
Рідні мобілізованих розповіли про те, що вже 4 місяці їм нічого не кажуть про долю чоловіків, яких відправили на війну без медичної комісії та будь-якої підготовки.
У своєму зверненні жителі ОРДО розповіли, що з цілого 121 полку так званої “ДНР” за весь час війни до місця дислокації в Кальміуське (колишнє Комсомольське) повернулася лише одна рота. Мобілізованих з 2 батальйону цього бандформування нібито мали перекинути до тилу “на ротацію”, але цього так і не зробили.
За даними розвідки, майже 200 чоловіків з цього підрозділу загинули ще на початку війни, але ватажки окупованої частини Донецької області приховували від рідних цю інформацію. Військкоми, командири та представники “адміністрації” квазіреспубліки розповідали, що з їхніми рідними все в порядку, обіцяли, що вони отримуватимуть зарплату та зможуть повернутися додому “після перемоги”.
Насправді ж жодних виплат ніхто ніколи не отримає. Та й видавати гроші вже нема кому. Хіба що компенсації за загиблих рідним, але без тіла ніхто ані копійки не отримає.
Тіла мобілізованих зі 121 полку досі розкладаються на полях України. Збирати їх рештки ніхто не хоче, адже тоді дружини, батьки та діти дізнаються про те, що їх увесь цей час обманювали. І це може призвести до соціального вибуху, якого так не хочуть росіяни.
Родичи мобілізованих в ОРДО продовжуютьбунтувати
Тисячі жителів ОРДО загинули ні за що
Поки десятки тисяч жінок на Донбасі не знають, що сталося з їхніми чоловіками, російські військові між собою визнають, що ні про яке “звільнення” всієї Донецької області взагалі не йдеться. Загарбники кажуть, що наразі всі потуги “другої армії світу” розбиваються об спроби захопити Сєвєродонецьк. Навіть якщо їм вдасться повністю взяти під контроль місто, росіяни, місцеві бойовики та армія мобілізованих захлинеться на штурмі Лисичанська. І доки росія вже понад місяць не може вийти на кордони Луганщини, питання захоплення Донеччини генерали поставили на умовну паузу. Всі спроби прорвати оборону України в напрямках Курахового, Авдіївки, Бахмута, Костянтинівки та інших міст зазнали неймовірного краху.
Через це, як свідчать внутрішні документи окупантів, на захоплення Донецької області російському війську можуть знадобитися роки. Такий позитивний прогноз штабні офіцери роблять без урахування розгортання резервів ЗСУ та отримання Україною новітньої зброї.
Тож, тисячі ідейних бойовиків та змушених воювати мобілізованих загинули взагалі ні за що. Бо вся хвалена російська армія не може виконати навіть тих завдань, які перед нею ставив путін. Та й ідеї “звільнення Донбасу” зовсім не збігалися з бажанням жителів ОРДЛО. Бо жодному донеччанину чи луганчанину насправді не було потрібно, аби росія захоплювала інші міста, а тим паче – вщент руйнувала їх. Адже майже всі жителі квазіреспублік каталися на вільну територію для отримання пенсій, зняття готівки та навіть для того, щоб купувати там продукти.
