Мелітополь в окупації. Через засилля російських загарбників і місцевих колаборантів містянам доводиться хитрувати – продавати знамениту черешню за безцінь або йти на угоду зі своєю совістю, йдучи на звичну роботу, але під керівництвом армії рф.
Більше подробиць про нинішній окупаційний режим у регіоні розповість місцевий ресурс РІА-Мелітополь, а також особисті джерела видання Телеграф, передає НСН.
Дешеві продукти невідомого виробника
Про проблеми із продажем черешні, столицею виробництва якої є Мелітополь, відомо вже не перший день. Люди не мають можливості вивозити врожай на підконтрольну територію через блок-пости та розпорядження окупаційної “влади”. Частина фермерів погоджується продавати ягоди за копійки окупантам, котрі у свою чергу вивозять товар до Криму.
Проте багато ягід і на місцевих ринках, наприклад, у селі Терпіння. Тут розташований найбільший ринок опту солодкої ягоди у регіоні. Через те, що черешні дуже багато, її справді продають дуже дешево – лише по 10 гривень за кіло. Якщо ж ягода справді добірна і дуже високої якості, можуть спробувати вторгувати і по 50 грн/кг. Найбільше має популярність така ягода, котра здатна витримувати переїзд.
Варто зазначити, що на продаж до окупованого Криму ягоди найчастіше відправляється у фірмових ящиках ВКФ “Мелітопольська черешня”. Це підприємство було вкрадено у народного депутата Сергія Мінька.
Крім цього є проблеми і з іншими товарами — у “Мері”, яку нещодавно відкрили оккупанти. За словами місцевої жительки, з якою зміг зв’язатися “Телеграф”, вибір асортименту дуже мізерний, українських товарів дуже мало. Натомість алкоголь росіяни продають у великих кількостях та за нереально високими цінами.
“Багато людей заходять просто подивитися і вголос висловлюють своє подив тутешніми цінами. Наприклад, шість разових верстатів для гоління коштують 465 гривень!”,ділиться враженнями жінка.
На прилавках можна знайти різні ковбаси, однак, звісно, не українського виробника. У графі “made in” можна знайти і російський Ставрополь, і т.зв. “ДНР” і навіть Татарстан.
З’являються ніби як споконвіку українські товари, але їхня справжність викликає сумніви.
“Крупи від ТМ “Хуторок” випускає невідомо хто, – каже мелітопольчанка. – Тому що на рисі – донецька адреса, а на пшоні взагалі не вказано виробник”.
Є й солодощі. Теж російські. Знайомі багатьом шоколадки “Альонка” мелітопольцям везуть із Нижнього Новгорода. Принаймні саме місцева Сормівська шоколадна фабрика вказана виробником таких “смаколиків”.
Навчання буде, але…
Ті вчителі мелітопольських шкіл, які згодні співпрацювати з окупаційною “владою”, мають пройти курс перекваліфікації на Кримському півострові. Проте освітян настільки мало, що росіянам доводиться шукати працівників у різних місцях.
Приміром, викладачем російської у гімназії №1 став В.В. Зотов, який раніше працював сторожем. Середню школу №25 має намір очолити мешканець Маріуполя, а ось у гімназії №6 хочуть працевлаштувати кримських учителів.
Поки що працівникам сфери освіти активно обіцяють підняття зарплат до “російського рівня”, однак у Криму цей фокус вже спробували провернути у 2014 році. Одразу після псевдореферендуму виплати справді збільшили, але вже наступного року урізали майже наполовину — нібито через “всеросійську кризу”. Проте якщо у Криму вчителі отримували до 30 тисяч рублів максимум, у Москві зарплати освітян доходили до 60 тисяч. Мелітопольських колаборантів може очікувати те саме.
Звільнення близько?
Багато місцевих жителів Мелітополя говорять про те, що росіяни активно перекидають військову техніку, відправляючи її у херсонському напрямку. Такі переміщення пов’язані з початком контратак ЗСУ на Херсонщині — окупантам не вистачає сил на півдні.
За словами мера Мелітополя Івана Федорова, зараз загарбників значно поменшало у Мелітопольському, а також на території колишніх Веселівського та Михайлівського районів.
