Оксана та Михайло Близнюки з Софіївки на Ніжинщині загинули при спробі евакуюватися. Їх 10-річний син, який був у машині — вижив, розповів дідусь Олександр. З його слів, росіяни бронетранспортером наїхали на машину, а потім розстріляли її. У машині, окрім батьків Андрія, перебував його дядько, 32-річний Сергій, який теж загинув.
1 березня сім’я виїжджала з Софіївки, що на Ніжинщині, щоб сховатися від російських військ, розповідає батько загиблої Оксани Олександр Черновал. Тоді до Софіївки їхала колона російської техніки. 32-річний Сергій взявся вивозити рідних з села. Він встиг вивезти своїх рідних та батьків Оксани та Михайла, сам повернувся за подружжям та їх сином. По дорозі вони натрапили на колону російської техніки.
“На Софіївку їхали колони російської техніки. Наш племінник хотів нас вивезти з Софіївки. Мене з дружиною він вивіз у Степові Хутори, і повернувся за дочкою з зятем і онуком. За Калинівкою зіткнувся з колоною росіян, на їхню машину важка техніка наїхала. У машині було четверо людей. Їх у машині розчавило. Андрійко дивом вижив”, — розповідає Олександр Черновал.
Побачивши живого хлопчика, росіяни витягли його з машини та поклали на узбіччя. Потім машину розстріляли — вона загорілася. На дорозі хлопчика побачив односелець.
“Він проїжджав машиною, побачив якусь дитину. Він Андрійка спочатку не впізнав, бо він був весь у крові”, — говорить Олександр Черновал, дідусь Андрійка.
Сестра 32-річного Сергія розповідає, що брат був у теробороні. Він знав, що на Софіївку їде колона російської техніки, тому, перед смертю встиг вивезти її сім’ю та батьків загиблої Оксани. Саму Оксану та Сергія врятувати йому не вдалося.
“Того дня він швидко забіг до хати, і ми всі поспіхом почали збиратися, щоб встигти виїхати. Він нас встиг привезти до Степових Хуторів, і повернувся за Оксаною з Михайлом. По дорозі вони натрапили на російську колону”, — розповідає сестра Наталія.
Опікуном Андрійка стала його 26 річна сестра Тетяна. Нині, каже дівчина, брат почувається добре, єдине — трохи сумний та замкнутий. Події того дня він не згадує.
“Він нічого не згадує, і я не нагадую, щоб його ще більше не травмувати. Він спокійний, навіть трошки замкнутий”, — розповіла Тетяна Муравська, сестра Андрія.
Нині, каже Тетяна, залишившись без батьків, вони з братом опинилися у скрутному становищі та потребують фінансової підтримки.
“Потрібно буде купляти ліжко, стіл, одяг, взуття. Потрібно Андрійку ще обстежити грудну клітину, бо він сильно вдарився. Також ногу треба перевірити, бо він каже, що болить. На це все потрібні гроші”, — говорить сестра Андрія.
Нині цю справу розслідують в Ніжинському районному відділі поліції, сказала речниця поліції області Наталія Слабеняк.
“18 травня поліція отримала матеріали справи і тепер буде розслідувати цей воєнний злочин. У поліції відкрили провадження за статтею ККУ ”Порушення законів та звичаїв війни”. Якщо такі дії поєднані з умисним вбивством, то вони караються на строк від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі. Зараз у поліції проводять всі необхідні слідчо-оперативні і розшукові заходи”, — сказала Наталія Слабеняк.
