Усі ми знаємо, як пандемія позначається на житті у всьому світі з березня 2020 року. Соціальні звички, мандрівки, санітарні норми – це лише 3 складники нашого життя, які докорінно змінила пандемія, і ще пройде деякий час, поки наше життя повернеться до нормального стану.
Водночас, у мистецькому світі ці зміни добре прослідковуються, навіть попри таке ж тяжке потрясіння для художників, письменників та працівників музеїв.
Але 3 нові витвори мистецтва змінять усталену картину, оскільки вони дають змогу подивитися на локдаун очима власника книгарні, музиканта та наглядача музею.
Вони всі стануть доступні широкому загалу навесні 2022 року, і всі є плодами хаосу, що принесла нам пандемія COVID-19.
Вітаю, книгарне (Hello, Bookstore)
Запуск Меттом Танненбаумом кампанії зі збору коштів на платформі GoFundMe невдовзі після початку локдауну – це кульмінація популярної тенденції.
Навіть до пандемії його книгарня вже відчувала скруту через домінування онлайн-платформ для купівлі книжок. Хоча не дивно, що в добу купівлі книжок в інтернеті, а не звичайній крамниці на вулиці, гри в онлайн-казино замість відвідування гральної установи, та потокових фільмів замість перегляду в кінотеатрах, споживачі віддають перевагу купівлі книжок онлайн.
Проте навіть Танненбаум не зміг передбачити подальшого розвитку подій. Кампанія зі збору коштів перевищила цільову суму вдвічі завдяки пожертвуванням книголюбів, які співчували Метту. Лише за 2 дні він зібрав 120 000 дол. США і вперше у власній кар’єрі погасив усі борги.
Причина проста: під час пандемії люди побачили справжнє значення самостійних книгарень для місцевої громади – вони є їхньою “душею”, як зазначив документаліст Адам Закс. Поціновувачі книжок не тільки не почали витрачати всі свої кошти на купівлю літератури в інтернеті, а, навпаки, почали підтримувати невеличких продавців книжок, які тримають власні крамниці не для прибутку, а просто через любов до читання.
Цей фільм – це не набір інтерв’ю з головами, що говорять, це справжня документальна стрічка про щоденне життя книгарні. У ній ви побачите Танненбаума, який розмовляє з відвідувачами та читає уривки різноманітних книжок у різних місцях упродовж дня. Закс хотів “показати душу” книгарні, тому почав знімати цю стрічку ще до пандемії в межах власного проєкту довгострокового кіно.
Це означає, що пандемія, разом із несподіваним прибутком, сталися випадково, але вони “зіграли на руку” неймовірно проникливому витвору мистецтва.
Charli XCX – Alone Together (Усамітнені разом)
Як локдаун вплинув на музикантів? На це запитання намагається відповісти четвертий альбом Charli XCX “Alone Together” (усамітнені разом), який співачка записала лише за 40 днів. Це чудова нагода побачити, як співачка та її партнер справлялися з труднощами, що виникали впродовж періоду вимушеного спільного проживання.
Після початку локдауну Чарлі повідомила, що збирається показати онлайн-аудиторії весь процес запису альбому: вона обіцяла публікувати “демки”, сподіваючись на відгуки в реальному часі, та навіть залучити фанатів до написання текстів під час роботи над альбомом.
Усе це фільмувалося і стало фундаментом для документальної стрічки, що увійшла до складу альбому. Обидва ці витвори мистецтва мають одну й ту саму назву – опис того, як люди, що живуть окремо, загальними зусиллями долучилися до створення альбому. Вони всі “усамітнилися разом”.
Це цікавий експеримент, що доводить спроможність сучасних музикантів створювати власні шедеври повністю онлайн, через підключення всієї студії до інтернету та виробництва музики в реальному часті.
Часопис “The Guardian” охарактеризував це як “дуже сучасний різновид злиття цифрового фанатського руху” та порівняв його з хітом у стилі “аніме” “Дракон і принцеса з ластовинням” (Belle), де самотня дівчинка-підліток стає шалено популярною у віртуальному світі фанатів та цифрових концертів.
Робота Charli XCX – це яскравий приклад того, як класичний підхід до написання музики відчиняє двері новій цифровій добі.
Музей: коротка історія кризи та стійкості (The Museum: A Short History of Crisis and Resilience)
Ідея написати книгу про те, як музеї переживали кризи минулого, прийшла до Семюеля Редмена ще до COVID-19. Тому це був справжній збіг, що найбільша епідемія останніх 100 років захопила весь світ, коли автор активно працював над книгою.
Поряд із такими кризами минулого, як Велика депресія та Друга світова війна, у своєму дослідженні історії адаптації цих установ до раптових змін Редмен згадує й пандемію, проте він не відходить від головного завдання описати найбільші події через призму років.
Редмен переконаний, що деякі потрясіння по-різному відбилися на різноманітних аспектах нашого життя. Наприклад, Депресія змінила характер фіскальної “політики” музеїв, а от страйк художників у 1970-х роках не мав жодних довгострокових наслідків.
Крім того, автор заглядає в майбутнє й цікавиться, які ще кризи можуть на нас навалитися, та чи відіграватимуть музеї головну роль у житті людства.
Якщо вони й надалі демонструватимуть стійкість, то навіть наші нащадки через декілька століть зможуть їх відвідувати, переконаний Редмен.
Ці три витвори “пандемічного” мистецтва демонструють нам загальний парадокс: попри безпрецедентну швидкість змін, є багато речей, що не змінюються.
З одного боку, купівля книжок, записування музики та відвідування виставок перейшли в цифрову площину: це все тепер можна робити в інтернеті, що було фантастикою ще кілька років тому.
З іншого боку, жага до створення, споживання та пам’яті зараз сильна, як ніколи, а це означає, що творчість зможе впоратися з будь-якою напастю, навіть із пандемією, якої світ не бачив.
