[:ru]Дистанционное обучение – как к нему относятся украинцы. Преимущества и недостатки «дистанционки»[:ua]Дистанційне навчання – як до нього ставляться українці. Переваги та недоліки «дистанційки».[:]

[:ru]Большинство соискателей образования хотела бы заниматься “традиционно” – лишь 30% настроены положительно

После начала очередной коронавирусной волны часть украинских заведений уже была вынуждена перейти на дистанционную форму обучения. По результатам последнего социологического исследования, положительно на это отреагировали лишь 30% учеников.

Какие главные преимущества и недостатки дистанционного обучения выделяют украинцы NNS узнал узнал из сообщения на сайте novyny.live.

Как относятся к “дистанционке” студенты и преподаватели?

За прошлый учебный год учащиеся высших учебных заведений выделили несколько главных недостатков в дистанционном формате обучения. Среди них: сверхбольшое количество домашних заданий, плохая организация проведения занятий и низкая компьютерная грамотность среди преподавателей.

“У нас есть преподаватель, который даже ссылку на конференцию не умеет сам создавать. Поэтому это делаем мы, чтобы он начал проводить пары. Еще проблема с новыми преподавателями, которых группа не знает. Когда в графике не обозначен номер Google-класса, то мы не можем понять, как с ним связаться –  контактов просто нет. Но это все равно лучше дома, чем ездить в университет в забитом метро и подвергать себя опасности”, – рассказала студентка КНУ ім. Тараса Шевченко Екатерина Барило.

Также активно продолжается обсуждение новости про обязательную вакцинацию среди студентов, проживающих в общежитиях.

“По моему мнению, это довольно абсурдное решение, поскольку в нем не учитываются важные факторы. Как пример, что делать тем, у кого аллергия на вакцину? А людям с оккупированных территорий или иностранцам? Куда их выселят? Если такая инициатива будет действовать только во время “дистанционки” – то это пол беды, но если это до конца пандемии, то вряд ли кто захочет каждый день кататься из города в город ради 2-3 пар”, – поделился студент ВГПУ им. Михаила Коцюбинского Роман Ефременюк.

Среди преподавателей отмечают, что дистанционная форма обучения – это хорошая возможность для студентов научиться лучше организовывать себя.

“Обучаясь на дому студентам не нужно будет тратить драгоценные минуты на сборы и дорогу до университета и обратно. За это сэкономленное время они смогут либо сделать что-то полезное, либо лучше выучить материал. А относительно отсутствия ограничение стенами учебного заведения – это как преимущество, так и недостаток. С одной стороны, мы все можем проводить пару в любимом месте или путешествуя, а с другой – многие пользуются отсутствием прямого контакта и на занятии присутствует лишь формально”, – добавил преподаватель украинской литературы в ВГПУ им. Михаила Коцюбинского Виктор Крупка.

Как реагируют на “дистанционку” школьники и родители?

В школах ситуация несколько хуже – кроме перечисленных выше проблем, добавляется низкий уровень обеспечения знаниями.

“Через экран воспринимать информацию гораздо труднее, чем в классе. Нет этой атмосферы живого общения, не чувствуется взаимопонимание между учениками и учителем. Еще хуже, когда начинаются проблемы со связью. Так можно пропустить какую-то важную информацию, которую затем придется либо переспрашивать, или уже учить самостоятельно”, – рассказала львовская ученица Ксения Кугаевская.

Среди родителей и учителей также поднимаются вопросы общей дисциплины и организации.

“Дистанционное обучение мне вообще не нравится. Постоянно приходится отвлекаться, чтобы удостовериться, что ребенок точно учится. Бывают и такие случаи, когда ученика просто не заметили и не пустили на онлайн-урок, а потом поставили ему пропуск. Об уровне заинтересованности учителей я вообще молчу”, – заявила мать Ксении, Наталья.

Также учителя добавляют, что некоторые учебные дисциплины изучать дистанционно практически нет смысла.

“Ситуации, когда ученики не приходят на занятия или срывают уроки – не редкость. Но это не самое худшее. Проводить онлайн уроки физической культуры, трудового обучения, химии или основ безопасности жизнедеятельности трудно. Я не думаю, что в каждом доме есть свой тренажерный зал, станок с инструментами или лаборатория с реагентами. Поэтому детям приходится объяснять все в теории, а это лишает понимания половины материала”, – резюмировал учитель физической культуры Владимир Данчак-Стахов.

Напоследок добавим, хотя дистанционное обучение имеет свои преимущества, однако большинство соискателей образования все же хотели бы вернуться к “традиционному” методу. Это подтверждают и результаты опроса, где этому варианту отдали предпочтение 65% украинских школьников.

Кстати, недавно “NNS” писал: Школьники смогут ежемесячно получать по 1000 гривен: детали

 [:ua]Більшість здобувачів освіти хотіла б займатися “традиційно” – лише 30% настроєні позитивно

Після початку чергової коронавірусної хвилі частина українських закладів вже була змушена перейти на дистанційну форму навчання. За результатами останнього соціологічного дослідження, позитивно на це відреагували лише 30% учнів.

Які головні переваги та недоліки дистанційного навчання виділяють українці NNS дізнався з повідомлення дізнався на сайті novyny.live.

Як ставляться до “дистанційки” студенти та викладачі?

За минулий навчальний рік учні вищих навчальних закладів виділили декілька головних недоліків у дистанційному форматі навчання. Серед них: надвелика кількість домашніх завдань, погана організація проведення занять та низька комп’ютерна грамотність серед викладачів.

“У нас є викладач, який навіть посилання на конференцію не вміє сам створювати. Тому це робимо ми, аби він почав проводити пари. Ще проблема з новими викладачами, яких група не знає. Коли у графіку не позначено номер Google-класу, то ми не можемо зрозуміти, як з ним зв’язатися – контактів просто немає. Але це все одно краще вдома, ніж їздити в університет в забитому метро і наражати себе на небезпеку”, – розповіла студентка КНУ ім. Тараса Шевченка Катерина Барило.

Також активно продовжується обговорення новини про обов’язкову вакцинацію серед студентів, які проживають у гуртожитках.

“На мою думку, це досить абсурдне рішення, оскільки у ньому не враховуються важливі фактори. Як приклад, що робити тим, у кого алергія на вакцину? А людям з окупованих територій чи іноземцям? Куди їх виселять? Якщо така ініціатива буде діяти лише під час “дистанційки” – то це пів біди, але якщо це до кінця пандемії, то навряд хтось захоче кожен день кататися з міста в місто заради 2-3 пар”, – поділився студент ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського Роман Єфременюк.

Серед викладачів зазначають, що дистанційна форма навчання – це гарна можливість для студентів навчитися краще організовувати себе.

“Навчаючись вдома студентам не потрібно буде витрачати дорогоцінні хвилини на збори та дорогу до університету і назад. За цей зекономлений час вони зможуть або зробити щось корисне, або краще вивчити матеріал. А стосовно відсутності обмеження стінами навчального закладу – це як перевага, так і недолік. З одного боку, ми всі можемо проводити пару в улюбленому місці чи подорожуючи, а з іншого – багато хто користується відсутністю прямого контакту і на занятті присутній лише формально”, – додав викладач української літератури у ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського Віктор Крупка.

Як реагують на “дистанційку” школярі та батьки?

У школах ситуація дещо гірше – крім перерахованих вище проблем, додається низький рівень забезпечення знаннями.

“Через екран сприймати інформацію набагато важче, ніж у класі. Немає цієї атмосфери живого спілкування, не відчувається взаєморозуміння між учнями та вчителем. Ще гірше, коли починаються проблеми зі зв’язком. Так можна пропустити якусь важливу інформацію, яку потім доведеться або перепитувати, або вже вчити самостійно”, – розповіла львівська учениця Ксенія Кугаєвська.

Серед батьків та вчителів також піднімаються питання спільної дисципліни та організації.

“Дистанційне навчання мені взагалі не подобається. Постійно доводиться відволікатися, щоб впевнитись, що дитина точно вчиться. Бувають і такі випадки, коли учня просто не помітили й не впустили на онлайн-урок, а потім поставили йому пропуск. Про рівень зацікавленості вчителів я взагалі мовчу”, – заявила матір Ксенії, Наталія.

Також вчителі додають, що деякі навчальні дисципліни вивчати дистанційно практично немає сенсу.

“Ситуації, коли учні не приходять на заняття або зривають уроки – не рідкість. Але це не найгірше. Проводити онлайн уроки фізичної культури, трудового навчання, хімії чи основ безпек життєдіяльності важко. Я не думаю, що у кожному домі є свій тренажерний зал, станок з інструментами чи лабораторія з реагентами. Тому дітям доводиться пояснювати все в теорії, а це позбавляє розуміння половини матеріалу”, – резюмував вчитель фізичної культури Володимир Данчак-Стахов.

Наприкінці додамо, хоч дистанційне навчання має свої переваги, проте більшість здобувачів освіти все ж хотіли б повернутися до “традиційного” методу. Це підтверджують і результати опитування, де цьому варіанту віддали перевагу 65% українських школярів.

До речі, нещодавно “NNS” писав: Школярі зможуть щомісяця отримувати по 1000 гривень: деталі

 [:]

To Top