Майже у половини українців рівень медіаграмотності нижчий за середній – дослідження

Громадська організація «Детектор медіа» провела комплексне дослідження, аби визначити індекс медаграмотності українців – тобто рівень вміння свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, а також користуватися розмаїттям медіа, передає NNS.

Оцінювали індекс медіа грамотності за шкалою від 0 до 10, де 0 – це найнижчий рівень, 10 – найвищий, 5 – середній показник. За цією шкалою медіаграмотність 15% українців є низькою, у третини (33%) — нижча за середню, 44% аудиторії характеризує вищий за середній рівень медіаграмотності і лише 8% — високий.

Як доводить дослідження, рівень медіаграмотності залежить від статі, віку та рівня освіти. Частка чоловіків із високим рівнем медіаграмотності вдвічі більша, ніж жінок (11% vs 6%). Цілком передбачуваним є високий рівень медіаграмотності у молоді 18–25 років (за рахунок цифрової компетентності) й низький серед старшої вікової групи 56–65 років.

Чим нижчий освітній статус, тим нижчим є й рівень медіаграмотності. Так, серед опитаних, що здобули лише загальну середню освіту, медіаграмотність «низька» та «нижча за середню» у 63%, натомість серед тих, хто здобув повну/неповну вищу освіту — лише у 30%.

Спостерігається залежність між типом населеного пункту та рівнем медіаграмотності: найнижчий рівень у мешканців сіл, найвищий — у містах із кількістю населення понад 500 тис.

Щодо регіональних розбіжностей, то дещо вищий рівень медіаграмотності в північному регіоні, а дещо нижчий — на півдні. Частки осіб із «нижчим за середній» і «низьким» показниками, відповідно, 41% і 58%.

Найбільші відмінності в рівні медіаграмотності між особами з різним матеріальним статусом. Очевидно, що чим вищим є рівень добробуту, тим вищою буде й медіаграмотність. Серед категорії, яким грошей вистачає лише на їжу, 72% мають «низьке» та «нижче за середнє» значення показника. Тимчасом як серед опитаних, яким вистачає на все і які заощаджують кошти, ця частка становить лише 33%.

Розважальні канали – основне джерело новин про суспільно-політичне життя

Саме національні розважальні телеканали (СТБ, «1+1», «Інтер», «Україна» тощо) є лідерами серед джерел інформації про суспільно-політичне життя: до них звертається 57% аудиторії. Кожен другий (50%) користується соціальними мережами; спілкування з друзями та членами родини назвали відповідно 37% і 31%. Національні новинні телеканали дивляться лише чверть респондентів (28%), а інформаційні інтернет-ресурси ще менше – 24%. До месенджерів звертається 19% аудиторії; суспільні національні або регіональні канали використовують 12%.

Найбільша частка українців (38%) знайомиться з новинами протягом дня від 30 хв. до однієї години; 27% — до 30 хв.; 21% — від однієї години до двох; і 11% – більше двох годин.

До більшості медіа українці ставляться підозріло — довіряють лише частково (від 67% до 74%). Найбільшою довірою користуються месенджери (24%), радіо (23%) та друковані ЗМІ (11%). Максимальний рівень недовіри викликає контент телебачення (10% довіряють / 18% не довіряють).

Медіаграмотність: третина людей визначає правдивість новин «інтуїтивно»

Найбільша частка аудиторії (32%) визначає достовірність новини інтуїтивно; 28% — шукають посилання на джерело інформації; для 26% важливим маркером є представленість у матеріалі різних точок зору або наявність фото/відео, яке підтверджує інформацію. Кожен четвертий (25%) схильний довіряти новині, якщо вона не суперечить його уявленнями та схожа на правду. Для 23% критерієм достовірності новини є довіра до видання, в якому вона розміщена, а для 21% — добра репутація автора або популярність автора (14%). 11% довіряють майже всім повідомленням, поки не побачать спростування.

При цьому 42% українців ніколи не перевіряють інформацію на достовірність; 31% — не так перевіряють, як шукають повнішу деталізовану інформацію; перевіряє медіаконтент лише чверть аудиторії (24%).

Дезінформація, джинса та маніпуляції

Проблема дезінформації актуальна для 57% української аудиторії; 28% вважають її неактуальною; 6% вперше чують про неправдиві новини, а 9% не змогли визначитися. Приблизно такі самі результати опитування і щодо маніпуляцій в медіа: маніпуляції в ЗМІ актуальна для 57% аудиторії; 25% вважають її неактуальною; 8% вперше чують про маніпулятивні повідомлення, а 10% не змогли визначитися.

27% аудиторії визначають маніпулятивне повідомлення інтуїтивно; 31% підозрюють маніпуляцію, коли в матеріалі висвітлено лише один бік події; для 26% важливим маркером є неповна або неточна інформація. Майже кожен четвертий (23%) схильний не довіряти новині, якщо в ній замало аргументів, багато кліше, ярликів, стереотипних суджень; у 21% надмірна емоційність та відсутність посилань на джерело викликає підозру в бажанні авторів зманіпулювати свідомістю аудиторії. Рідше називалися такі ознаки маніпулятивних матеріалів, як емоційна маніпуляція, залякування (17%), невідомі або упереджені експерти (13%), викривлення цифр та даних соціологічних досліджень (12%), презентація фактів разом із оцінками (12%) та цитати, висмикнуті з контексту (12%).

Проблема замовних матеріалів у ЗМІ актуальна для 55% української аудиторії; 23% вважають її неактуальною; 9% уперше чують про джинсу, а 13% не змогли визначитися.

35% аудиторії визначають замовний матеріал інтуїтивно; 38% підозрюють джинсу, коли в матеріалі висвітлено лише позитивні чи негативні аспекти персони, групи або товару; для 29% важливим маркером є той факт, що матеріал може сприяти впізнаваності персони, організації чи товару. Опитані також звертають увагу на наявність оцінок (позитивних або негативних) та коментарі упереджених або невідомих експертів (по 22%). Аудиторія підозрює замовний матеріал, коли ідентичні повідомлення з’являються в інших ЗМІ (19%) та коли матеріал інформує про протокольні заходи чиновників, державних діячів, які не мають суспільної значущості (14%).

Про дослідження: загальнонаціональне кількісне опитування проводився дослідницькою агенцією «Info Sapiens» на замовлення «Детектора медіа» у грудні 2020 – січні 2021 року. Дані зібрані за допомогою інтерв’ю face-to-face за допомогою планшета за стандартизованим опитувальником (CAPI), що проводилися серед жителів України віком від 18 років особисто. Вибірка: 2000 респондентів, репрезентативна за віком, статтю, областю і типом населеного пункту (за винятком Криму та непідконтрольних уряду України регіонів Донецької та Луганської областей).

To Top