[:ru]Минэкономики разъяснило, что у работодателя нет правовых оснований заставлять работников вакцинироваться от коронавирусной болезни COVID-19 и/или привлекать их к дисциплинарной ответственности за отказ вакцинироваться от этой болезни.
Министерство привело следующее правовое обоснование, передает Лига:Закон, информирует НСН:
В соответствии со статьей 284 ГК оказания медицинской помощи физическому лицу, которое достигло четырнадцати лет, осуществляется с его согласия. Совершеннолетнее дееспособное физическое лицо, которое осознает значение своих действий и может руководить ими, имеет право отказаться от лечения.
Статьей 43 Основ законодательства об охране здоровья Украины определено, что для применения методов диагностики, профилактики и лечения необходимо согласие информированного в соответствии со статьей 39 настоящих Основ пациента.
Ч. 6 с. 12 Закона «О защите населения от инфекционных болезней» также предусмотрено, что совершеннолетним дееспособным гражданам профилактические прививки проводятся при их согласии после предоставления объективной информации о прививке, последствия отказа от них и возможные поствакцинальные осложнения.
В пункте 3 своей резолюции 2361 (2021) Парламентская ассамблея Совета Европы призывает и рекомендует информировать граждан о том, что вакцинация не является обязательной и никто не может подвергаться политическому, социальному или иному давлению для прохождения вакцинации, а также, чтобы никто не подвергался дискриминации за то, что не прошел вакцинацию.
В соответствии со статьей 2-1 КЗоТ любая дискриминация в сфере труда, прямое или косвенное ограничение прав работников в зависимости, в частности от состояния здоровья, не допускается.
Статьей 43 Конституции Украины также гарантированное право каждого на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.
По инициативе собственника или уполномоченного им органа трудовой договор может быть расторгнут, если имеется выявленного несоответствия работника занимаемой должности или выполняемой работе вследствие состояния здоровья, препятствующего продолжению данной работы (пункт 2 части первой статьи 40 КЗоТ). В то же время такое освобождение может быть осуществлено только на основании фактических данных, подтверждающих, что вследствие состояния здоровья (стойкого снижения работоспособности) работник не может должным образом выполнять возложенные на него трудовые обязанности или их выполнение противопоказано по состоянию здоровья (пункт 21 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике рассмотрения судами трудовых споров» от 06.11.1992 года № 9). Увольнение работника по данному основанию не является мерой дисциплинарного взыскания.
Согласно статье 147 КЗоТ за нарушение трудовой дисциплины к работнику может быть применено одно из следующих мер взыскания: 1) замечание; 2) освобождение.
Вместе с тем, пунктом 24 Типовых правил внутреннего трудового распорядка для рабочих и служащих предприятий, учреждений, организаций, утвержденных постановлением Госкомтруда СССР по согласованию с ВЦСПС от 20.07.1984р. № 213 (которые сохранили свою силу в части, не противоречащей законодательству Украины), определено, что нарушение трудовой дисциплины – это неисполнение или ненадлежащее исполнение по вине работника возложенных на него трудовых обязанностей. Следовательно, отказ работника от вакцинации не может считаться нарушением трудовой дисциплины.
Дорожной картой по внедрению вакцины от острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, и проведение массовой вакцинации в ответ на пандемию COVID-19 в Украине в 2021 – 2022 годах, утвержденной приказом Министерства здравоохранения от 24.12.2020 № 3018 (в редакции приказа Министерства здравоохранения Украины 09.02.2021 № 213), установлено, что вакцинация от коронавирусной болезни COVID-19 в Украине будет добровольной для всех групп населения и профессиональных групп.[:ua]Мінекономіки роз’яснило, що у роботодавця немає правових підстав примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.
Міністерство навело таке правове обгрунтування, передає Ліга:Закон, інформує НСН:
Відповідно до статті 284 ЦК надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
Статтею 43 Основ законодавства про охорону здоров’я України визначено, що для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта.
Ч. 6 с. 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об’єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення.
У пункті 3 своєї Резолюції 2361 (2021) Парламентська асамблея Ради Європи закликає та рекомендує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов’язковою і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації, а також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.
Відповідно до статті 2-1 КЗпП будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно, зокрема від стану здоров’я, не допускається.
Статтею 43 Конституції України також гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
З ініціативи власника або уповноваженого ним органу трудовий договір може бути розірвано, зокрема у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП). Водночас таке звільнення може бути проведено лише на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов’язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я (пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9). Звільнення працівника з цієї підстави не є заходом дисциплінарного стягнення.
Згідно зі статтею 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Разом з тим, пунктом 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984р. № 213 (які зберегли свою чинність в частині, що не суперечить законодавству України), визначено, що порушення трудової дисципліни – це невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків. Отже, відмова працівника від вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни.
Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 – 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я від 24.12.2020 № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України 09.02.2021 № 213), встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.[:]
