Вбиті росією. Ярослав Слободенюк їхав на велосипеді через парк, і йому окупанти вистрілили по ногах. Він ще намагався добігти до бомбосховища… Очевидець розповів, що Ярославу наказали стати на коліна, а він не міг цього зробити, бо був поранений. Тоді йому вистрілили в голову
Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації.
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Ярослав Слободенюк
Загиблі у Бучі: Ярослав Слободенюк
Ярослава Слободенюка вбили російські окупанти в Бучі 6 березня 2022 року. Спершу вистрілили по ногах, а потім поцілили в голову. Мама Ярослава кілька днів чекала, що він таки повернеться додому. А потім їй вдалося евакуюватися до Києва. Уже там вона дізналася, що син загинув.
«Нас сильно обстрілювали з 24 лютого, а за кілька днів все дещо стихло. Оскільки ні звʼязку, ні інтернету не було, син вирішив поїхати на велосипеді до товариша в центр, розпитати, що там і як. Ми ж жили на околиці, у Лісовій Бучі. Повернувся, поїв і розповів, що нікого не було. Потім вирішив поїхати ще раз… Обіцяв встигнути повернутися назад до комендантської години, але більше не приїхав.
На другий день я зрозуміла, що сталася біда. Сусід сказав, що там, куди син поїхав, були російські окупанти. Як з’ясувалося потім, він їхав на велосипеді через парк, і йому окупанти вистрілили по ногах. Він ще намагався добігти до бомбосховища… Очевидець розповів, що Ярославу наказали стати на коліна, а він же не міг цього зробити, бо був поранений. Тоді йому вистрілили в голову», – сказала мама загиблого Лілія Слободенюк
Ярославу було 39 років. Він народився у Києві, там зростав і навчався. Після школи переїхав до Бучі. Із часом орендував квартиру, одружився. Працював у компанії «Автотехнікс», де обіймав посаду комплектувальника. Найбільшим його захопленням була музика. Він закінчив музичну школу по класу гітари. Коли підзаробив – купив власну електрогітару. Грав із друзями у різноманітних групах, знімався в кліпах. Чоловік мріяв стати відомим музикантом.
Після розлучення переїхав жити до мами в приватний будинок у Бучі.
Він був спокійним, порядним, доброзичливим. Завжди приходив на допомогу, був безвідмовним у цьому плані, – розповіла мама Лілія
Тіло Ярослава кремували та поховали в Ірпені, де він мешкав раніше з колишньою дружиною. Це місто чоловік дуже любив.
В Ярослава залишилися мама, брат, бабуся і дядько.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
