Володимир Зеленський публічно відповів на звинувачення російського режисера Саріка Андреасяна

Передісторія

Вчора, 2 листопада, російський кінорежисер вірменського походження Сарік Андреасян, який зняв фільми “Службовий роман. Наш час”,”Мами”,” Пограбування по-американськи “та інші, звернувся в Інстаграмі до українського президента Володимира Зеленського. Головний посил його повідомлення полягав у тому, що він назвав лідера України винуватцем смерті вірменських дітей. Він натякнув на те, що Київ продавав Азербайджану фосфорні бомби під час війни в Нагірному Карабасі.

Про це НСН повідомляє з посиланням на spletnik.ru.

З Зеленським Андреасян знайомий багато років, вони були друзями. Але тепер, за словами Андреасяна, він більше не може пишатися цією дружбою.

«Вова, Привіт! Цим фотографіям вже близько десяти років! Я пам’ятаю, як зустрівся з тобою і сказав, що дуже хочу, щоб ти грав у моєму фільмі (мова про картину “Службовий роман. Наш час”. — прим. ред.), І я був неймовірно щасливий, коли ти погодився. Пам’ятаю, як продюсери різними методами намагалися вставити свої навколокультурні фантазії в мій фільм, і ти максимально мене захищав, пам’ятаю, як я показував тобі перший варіант монтажу в Києві, і ти був завжди справедливий і чесний, пам’ятаю, як був у тебе вдома в гостях, і твоя чудова дружина готувала нам чай. Пам’ятаю, як одного разу в кафе одна з наших відомих актрис дозволила собі грубо звернутися до офіціанта, і ти осік її і сказав: “Будь ввічлива — це людина”, пам’ятаю, як ми побачилися в Санкт-Петербурзі на кіноринку і привітали один одного з народженням дітей, і навіть з’ясувалося, що ми назвали своїх хлопчиків одним і тим же ім’ям – Марк»

– поділився спогадами 36-річний режисер і опублікував знімки з Зеленським.
 

Андреасян додав, що у 42-річного Зеленського “руки в крові”, а також заявив, що вважає, що Крим тепер справедливо належить Росії.

Я завжди пишався тим, що якийсь проміжок свого життя я був твоїм другом, і завжди у всіх інтерв’ю говорив, що ти людина з великим серцем. А вчора я дивився на обпалені вибухами фосфорних бомб тіла вірменських дітей, і, як з’ясувалося, це ти їх продав нашим сусідам, щоб закріпити свою дружбу з ними. Я б хотів сказати тобі: ” Будь ввічливий — це людина”, але, мабуть, коли ви сідаєте на ці “стільці”, то все стаєте ********* і все людське і добре залишаєте десь в минулому. У мене багато друзів-українців від Каліфорнії до Москви, але я і мій народ не можемо пишатися дружбою з тим, у кого руки в крові. І, якщо вже така історія, хотів би сказати, що Крим наш,

– додав він.

Володимир Зеленьский не залишив без уваги пост колишнього колеги і друга. Зранку 3 листопада на його особистій сторінці у Фейсбуці з’явився пост-зверення до Саріка Андреасяна наступного змісту:

Розумію, Сарік, що це дійсно болить. І що моторошно стає, коли на власні очі бачиш, що таке справжня війна. І що хочеться рвати й метати, аби не було цього у твоєму домі. Так? Але… Ну точно не треба брати на себе роль носія чужих фейків. Розумію, що й чому робить російська пропаганда, і чому вона тотально бреше. Але тебе не розумію абсолютно. Бо Україна ніколи й нікуди не постачала ніяких фосфорних бомб. Взагалі. Особливо в місця, де вже гаряче, і де вже багато гарячих голів, які хочуть там щось «геополітично порєшать»…

Такі вкиди з’являються не вперше. Спочатку так брехали про Україну та війну на Донбасі. Потім так брехали про Україну та війну в Сирії. Тепер це з’явилося в контексті війни у Нагірному Карабасі. І все роблять одні й ті самі люди. Невже ти не розумієш, навіщо це роблять?

Тому, перш ніж казати щось про Україну, потрібно правдиво відповісти самому собі на просте питання: кому вигідно брехати про війни і про Україну?

Чесно кажучи, мені особисто дуже шкода, що ти, людина, якій я відкрив двері свого дому і яка чудово знає мій внутрішній світ і мої цінності, так легко повівся на чужу пропаганду. Можна ж було запитати в мене особисто? Чи ні?

А взагалі правду можна зрозуміти, просто критично оцінивши інформацію у медійному просторі з огляду на те, скільки фейкових вкидів було за останні роки. Тому дуже коротко дозволю собі окреслити аксіоматичне.

По-перше, Україна виступає проти будь-яких кривавих конфліктів. Ми не підтримуємо ескалації. І не підживлюємо протистояння. Просто тому, що самі переживаємо вже сьомий рік дуже жорстоку війну. І це інший емоційний фон. Ми категорично проти війн і проти провокацій на військову тематику. Підтвердженням цього є наше прагнення до миру.

По-друге, нам прекрасно відомо, хто й чому вкидає подібну «інформацію». У нас вже є імунітет до всього цього. Є він і у Європи. А вам потрібно якнайшвидше його сформувати. Бо це як ковід – дуже підступний ворог, який не знає кордонів. Тому частіше мийте руки після контактів з відомою пропагандою.

По-третє, я переконаний, що завдання всіх митців, усіх діячів культури – допомагати деескалації, гасити агресивні емоції, не посилювати суперечності й тим більше не поширювати фейки. Коли говорять митці, мають замовкнути гармати. Так?

По-четверте, в Україні проживає велика вірменська громада, яка є органічною частиною українського суспільства. Для нас це надзвичайно важливо.

І все ж таки в мене є до тебе, Сарік, одне питання, яке саме зараз можна поставити. Питання непросте. Бо це про цінності, про людську нормальність, про щирість. Де ж був ти, коли війна прийшла до України і коли гинули наші діти? Коли гинули громадяни України вірменського походження, а їх не один і не два, а десятки! Що особисто ти сказав тоді проти агресії? Нічого? Розумію. Тому що це була не твоя війна! А сьогодні страшно стало, тому що цей жах прийшов і до твоєї домівки. Для мене особисто все чітко й просто: я завжди за справедливий мир. І Україна точно не підтримує будь-яке постачання зброї будь-кому. На відміну від іншої відомої країни, яка якраз і постачає зброю всім. Бо війни для неї – це хліб і кров.

Мораль не може бути подвійною – для себе та для інших. Подумай про це.

І, до речі, мого сина не звуть Марком.

Пост швидко набрав тисячі лайків, дизлайків і коментарів. Частина українців стверджує, що не може президент держави виносити в публічний простір з`ясування особистих стосунків. Інша частина стверджує, що Зеленський на своїй сторінці має право писати будь що.