Карантин позбавив десятки немовлят, народжених українськими сурогатними матерями, піклування батьків-громадян інших країн. НСН з посиланням на НВ пропонує репортаж Валерії Перассо, кореспондентки видання ВВС з соціальних проблем.
Коли аргентинка Флавія Лаворіно вирішила народити дитину за допомогою сурогатної матері, вона знайшла на карті Україну і підрахувала відстань.
Жінка та її партнер Хосе Перес — 15 років разом. Подружжя спробувало усі можливі методи лікування безпліддя. Пройшли через складні й болючі процедури, але завагітніла Флавія лише один раз, і, на жаль, невдало — у неї стався викидень.
Тож, коли жінка почула від колеги про спробу народити дитину від сурогатної матері в Україні, одразу вхопилася за цю ідею.
«Це була наша остання надія, — розповідає Флавія BBC News Mundo. — Коли підтвердилося, що запліднення української сурогатної матері пройшло успішно, і вагітність розвивається нормально, ми були на сьомому небі від щастя», — додає Хосе.
Хто ж міг знати, що у момент народження дитини вони застрягнуть на іншій стороні Атлантики через пандемію коронавірусу. Їхньому сину Мануелю зараз сім тижнів — і батьки ще не бачили малюка.
Хосе і Флавія в аеропорту Києва
.png "Півсотні немовлят чекають закордонних батьків в готелі Києва: історія аргентинської пари 26")
Хосе та Флавія були Україні в липні. Але в березні, коли народилася їхня дитина, вони не змогли бути поруч
«Це найгірший кошмар. Просто уявіть — чекати так довго, а потім дізнатися, що доведеться чекати ще довше. Не маючи чіткого уявлення, коли нам дозволять подорожувати», — каже Хосе.
Україна, як і багато інших країн, закрила свої кордони для міжнародних відвідувачів, намагаючись обмежити поширення Covid-19, який забрав життя понад 300 тисяч людей у всьому світі.
А десятки немовлят, народжених українськими сурогатними матерями, не можуть потрапити в обійми своїх батьків-іноземців.
Аргентина також заборонила всі комерційні рейси до вересня через глобальний карантин. Тому подружжя не може навіть спланувати поїздку на найближче майбутнє.
«Фізичний контакт немовляти з батьками — дуже важливий для розвитку дитини. Він має бути з нами, а нам потрібно бути з ним», — каже новоспечений батько.
«Здавалося, цього не може бути …»
Флавія і Хосе вперше відвідали Україну у грудні 2018 року. А чотири місяці по тому знову приїхали до Києва для процедури створення ембріона з його сперми і її яйцеклітини.
Створені в лабораторії ембріони перенесли у матку гестаційного носія або сурогатної матері, яку вони знайшли через місцеву клініку.
Мануель, або Ману, як його називають батьки, народився 30 березня
.jpg "Півсотні немовлят чекають закордонних батьків в готелі Києва: історія аргентинської пари 27")
«Ми не зустрічалися з нашою сурогатною матір’ю, всі контакти були через клініку. Деталі нам не відомі. Але ми знаємо, що плату за послуги вона отримала», — говорить Хосе.
Комерційне сурогатне материнство в Україні не заборонене законом, і це прибутковий бізнес для місцевих.
Вартість послуг — від 30 тисяч до 50 тисяч доларів. Це набагато дешевше, ніж у США та інших країнах, де сурогатне материнство також є легальним.
.jpg "Півсотні немовлят чекають закордонних батьків в готелі Києва: історія аргентинської пари 28")
Подружжю з Аргентини довелося взяти кредит та позичити гроші у родичів. Вони не кажуть, скільки витратили, але це було «саме в таких цінових межах, і, ймовірно, половину суми отримала сурогатна мати».
«Коли в кінці липня нам підтвердили, що запліднення було вдалим, ми почали планувати кожну деталь. Хотіли приїхати за кілька днів до ймовірного терміну пологів, які лікарі призначили на 10 квітня», — розповідає Флавія.
«Ми слідкували за тим, як проходить вагітність. Щомісяця клініка надсилала нам копії усіх необхідних аналізів», — додає Хосе.
Подружжя забронювало рейс до Києва на 2 квітня із зупинкою у Мадриді. Але коронавірус зламав усі плани. Іспанія — одна з найбільш постраждалих країн від пандемії, тому довелося відмовитися від подорожі.
«Нам навіть на думку не спадало, що все буде настільки погано. Думали, що все минеться, і продовжували планувати подорож, навіть коли аеропорти припинили роботу», — розповідає Флавія.
Коли ж свої кордони закрили європейські країни, а в середині березня черга дійшла до Аргентини, подружжя охопив відчай.
Флавія та Хосе перед церквою у Києві
.jpg "Півсотні немовлят чекають закордонних батьків в готелі Києва: історія аргентинської пари 29")
«Я була шокована. Ми знали, що обставини — виняткові, але недооцінили наслідки», — говорить Флавія. Ситуація ускладнилася ще й тим, що подружжя працює у сфері охорони здоров’я.
Флавія — соціальний працівник, а Хосе — лікар у відділенні інтенсивної терапії в лікарні недалеко від Буенос-Айреса.
Як ключовим працівникам під час пандемії їм спочатку відмовили у відпустці. Хосе лікував пацієнтів з Covid-19.
«Ми постійно спілкувалися через WhatsApp з іспаномовними координаторами клініки в Києві, — розповідає він. — Нам сказали, залишатися на місці. Клініка знайшла, де розмістити Мануеля до приїзду батьків.
Там пояснили, що новонароджені в безпеці, про них піклуються, вони нагодовані … Нас заспокоїли, принаймні, наскільки це було можливо — просто по-людськи”, — говорить Хосе.
Маленький Мануель народився передчасно — 30 березня. Схвильовані батьки дізнались про це вранці, коли їхали на роботу.
Ряди ліжок у готелі Венеції, що належить Biotexcom
.jpg "Півсотні немовлят чекають закордонних батьків в готелі Києва: історія аргентинської пари 30")
Так київська клініка репродуктивної медицини облаштувала кімнату, де немовлята чекають на зустріч зі своїми батьками
«У нас народилася дитина, а ми були за 12 500 кілометрів … Довелося зупинити машину, щоб не сталася аварія», — згадує Флавія.
Пізніше того дня вони вперше побачили фото свого синочка — здорового хлопчика (зріст — 52 см, вага — 3 600 кг).
«Наша сурогатна мати запитала в клініці, чи може вона надіслати нам повідомлення в WhatsApp. І написала, що була щаслива під час вагітності, і що пишається тим, що здійснила нашу давню мрію», — говорить Хосе.
«У нас не було можливості зустрітися з нею, але ми сказали, що вона зробила нашу родину повною і назавжди змінила наше життя», — додає Флавія.
В інших країнах діти, що народилися від сурогатних матерів під час пандемії, залишаються з ними або з працівниками репродуктивних центрів.
Однак, Флавія і Хосе ніколи й не думали про те, щоб залишити дитину з іншими людьми.
«Сурогатна мати, професійно підготовлена няня чи медсестра, це не має значення. Їхнє завдання — піклуватися про здоров’я дитини та її нормальний розвиток, але ніхто не зможе замінити рідних людей у ці вирішальні перші тижні, — каже Хосе. — Це розбиває моє серце».
Няня і немовля
.jpg "Півсотні немовлят чекають закордонних батьків в готелі Києва: історія аргентинської пари 31")
За дітьми доглядають медсестри, поки їхні біологічні батьки не можуть потрапити до країни
Готель для немовлят
Українська клініка подбала про те, щоб сурогатних дітей розмістили у маленькому готелі «Венеція», що є частиною клініки.
Крім Мануеля, тут мешкає ще близько 50 немовлят. І їхня кількість постійно збільшується, адже сурогатні матері продовжують народжувати, а карантинні заборони найближчим часом знімати не будуть.
«У нас тут китайські діти, італійські, іспанські, британські… «, — каже Денис Герман, представник Центру репродукції людини BioTexCom, одного з найпопулярніших центрів сурогатного материнства в Україні.
У «Венеції» зазвичай зупиняються біологічні батьки, які приїздять до Києва, щоб забрати свою дитину. Тепер тут цілодобово працює команда медсестер. Вони дбають про дітей і суворо дотримуються правил карантину, кажуть у BioTexCom.
Няні і немовлята
Дитячі ліжечка стоять рядами, на спальному костюмчику кожного малюка яскравим кольором вказане ім’я.
«Шкода цих дітей, ми розуміємо, що батьків їм ніхто не замінить», — ділиться враженнями з ВВС няня Ольга Куц.
Хосе та Флавія постійно на зв’язку з медсестрами, які можуть говорити іспанською.
«Коли Мануелю виповнився місяць, ми довго розмовляли по відеозв’язку. Це було дуже мило з їхнього боку, — розповідає Флавія. — Медсестри довго тримали Мануеля на руках, а він — важкий! Можливість розмовляти з ним і бачити його в режимі реального часу дарує зовсім інші відчуття».
«Але ми розуміємо, що кількість дітей збільшується, і няні не можуть приділяти їм стільки часу, скільки батьки. І це ускладнює проблему», — говорить Хосе.
З 2015 року, коли азійські клініки репродуктивної медицини почали одна за одною зачинятися на тлі звинувачень у можливій експлуатації породіль, Україна перетворилася на один зі світових центрів комерційного сурогатного материнства.
Відносно низькі ціни у порівнянні з іншими країнами, менш суворі норми правового регулювання та активний попит з боку іноземців. Все це призвело до того, що українські репродуктивні клініки розвиваються швидкими темпами.
Для багатьох українських жінок, переважно з малих міст чи сіл, сурогатне материнство — це можливість заробити. Повний пакет послуг коштує близько 50 тисяч доларів. Сурогатна мати може отримати менше половини від цього — але навіть така сума за українськими мірками — чималі гроші.
За українським законодавством, жінка обов’язково повинна бути сама мамою. Це зменшує ймовірність, що вона матиме сильні почуття до дитини, яку виношує для інших батьків.
Карантин оголив сувору правду, яку українські посадовці від охорони здоров’я, схоже, надто довго ігнорували. Ніхто достеменно не знає, скільки дітей народжується тут щороку від сурогатних матерів. Два місяці карантину розлучили, щонайменше, 100 дітей з їхніми батьками.
Для багатьох безплідних пар сурогатне материнство може стати єдиним шансом мати дитину. Але для критиків таких репродуктивних технологій, разючі фото колисок з немовлятами в одному з київських готелів викликали емоційну полеміку про так звані «дитячі фабрики» та репродуктивний туризм.
Уряд «не дозволяє іноземцям приїздити до України, навіть якщо в них тут народилася дитина», — говорить Денис Герман з BioTexCom.
Однак деяким сім’ям все-таки вдалося отримати спеціальний дозвіл на поїздку, а країни намагаються домовитись с українською владою через посольства і консульства.
Поки лише 15 дітей перебувають з батьками, зокрема подружжя зі Швеції, що прилетіло до української столиці приватним літаком. Як вони розповіли BBC, цю поїздку оплатив для них анонімний донор.
В Аргентині, окрім Флавії і Хосе, ще 16 сімей чекають на можливість приїхати до України. Вони — також клієнти українських сурогатних матерів. Троє дітей вже народилися, інші мають з’явитися на світ з кінця травня по вересень.
Схвильовані батьки подали спільну петицію, щоб змусити український уряд відповісти на їхнє прохання.
«Ми чекали близько 20 днів, адже розуміємо, що часи — дуже складні. Але потім подали юридичний запит», — каже Хосе.
Втім, певний прогрес все ж таки є. Україна погодилася піти на поступки, однак, просить аргентинський уряд організувати рейс на гуманітарних засадах.
Аргентинці сподіваються отримати дозвіл до кінця місяця. Але навіть по приїзду в Україну, вони не зможуть відразу побачити маленького Ману.
«Доведеться пройти через двотижневу самоізоляцію, — говорить Флавія. — Але головне — це здоров’я і добробут дитини».
Подружжя поки не знає, коли зможе повернутися на батьківщину — певний час піде на оформлення документів на дитину. А, можливо, доведеться навіть чекати, доки не відкриють кордони.
«Ми не дуже переймаємося тим, коли ми зможемо повернутися з України додому. У нас є син, якому вже сім тижнів, і він — далеко. Ось, що нас хвилює, — каже Флавія — Ця ситуація виснажила нас емоційно і фізично. Єдине наше бажання — щоб все скінчилося якомога скоріше, а про решту ми подбаємо пізніше».
