У багатьох країнах прив’язку до одного з батьків не використовують. Депутати кажуть, що така норма застаріла і підготували відповідний законопроєкт.
Наталя Гарнага народилася Володимирівною, а стала Юріївною. Саме цим вона створила прецедент у Європейському суді та українському законодавстві. Десять років через суди жінка домагалася зміни по батькові. Коли їй було 12 років, то тато пішов із родини. Відтоді щоразу чути Наталя Володимирівна, каже, було нестерпно.
Коли в неї з’явився вітчим та зведений брат Еліас щоразу доводилося пояснювати складну сімейну історію.
«Були курйози. Ми працюємо разом, а люди не розуміли — які ж у нас родинні стосунки. Ми розповідали, пояснювали, але це було незручно», — розповів брат жінки Еліас Гарнага.
Тоді жінка й вирішила стати Юріївною. Від 2004 року в Цивільному кодексі прибрали норму про можливість самостійно без особливих причин змінювати по батькові. Наталя пройшла шлях від районного суду до Європейського суду з прав людини. Там справу розглядали шість років. Таку, у 45 років вона отримала нове свідоцтво про народження та паспорт.
Щоб уникнути таких складнощів, які пройшла Наталя, в Україні хочуть дозволити з 16 років самостійно обирати собі по батькові. Депутати вже передали відповідний законопроєкт на розгляд до комітету Верховної ради.
Громадські організації, які захищають права татусів, категорично проти такої вседозволеності. Там передбачають, що ображені колишні дружини цим правом будуть зловживати.
«Жінки, які розлучились і захочуть масово змінювати по батькові, бо ображені на колишніх чоловіків. Це буде велика проблема. Багато дітей виростатимуть і не знатимуть, чиї вони діти взагалі. Скільки разів жінка буде виходити заміж, стільки раз у неї буде змінюватись по батькові», — вважає прессекретарка громадського об’єднання «Батько має право» Марина Громова.
Депутати навіть пропонують іти далі та дозволити використання на вибір по батькові або по матері. Дискусії точаться і довкола можливості взагалі відмовитись від по батьков як у багатьох європейських країнах.
Мовознавець каже, що по батькові українці почали використовувати ще в 11 столітті у період Києво-Руської доби. Тоді це допомагало ідентифікувати особу та встановити родинні зв’язки.
«Ми маємо покладатись на давність нашої традиції, пишатись спадщиною, що у нас є ця форма імені по батькові. Вона була оригінальна саме для давніх українців», — каже старший науковий співробітник відділу історії української мови та аномастики Святослав Вербич.
У Львівському католицькому університеті давно забули про Сергійовичів та Валерійовичів, а тому до декана можуть звернутися на ти. Декан переконаний, що неформальне спілкування лише допомагає порозумітись. Якби його діти захотіли відмовитись від вживання по батькові, він би їх зрозумів.
