24-річна Світлана рятувала поранених під снайперським вогнем

26 березня в зоні проведення ООС під Шумами загинули четверо українських військових. Двоє з них були розстріляні ворожими снайперами в той час, коли займалися розмінуванням території і не несли жодної загрози окупантам. Ще двох снайпери розстріляли, коли хлопці поспішали на допомогу побратимам.

Загиблих могло бути більше, якби не Світлана. Бойовий медик гірських піхотинців під ворожим вогнем рятувала поранених. Про це NNS розповідає, посилаючись на штаб ООС.

…З окопу опорника дівчина побачила страшну картину – декілька тіл лежали нерухомо, відстань до них була до ста метрів. По весняній багнюці Світлана повзла до хлопців. У голові було лиш одне – аби всі були живі.

У першого воїна, до якого доповзла медик, пульсу і ознак життя вже не було. Світлана підняла голову й подивилася навколо – ще троє лежали нерухомо, а двоє були поранені. До них і попрямувала.

Пораненими виявились два досвідчені сапери, котрі з групою прибули на розмінування. Дівчина оцінила обстановку і поповзла до того, у кого на руці, нозі й боку проступала кров від поранень, він був у свідомості. Другий рухом показав, що допомоги не потребує. Тоді Світлана на поранені руку і ногу сапера наклала турнікети, щоб зупинити кровотечу.

Допомагали це робити сержанти, бо чоловік був набагато більшим, ніж дівчина, і стали відтягувати пораненого в укриття. Весь час поранений був у свідомості й виконував команди медика. А ворожий вогонь тим часом не припинявся.

– Щось там свистіло над головою, але я не звертала на те увагу – потрібно було рятувати поранених, − ділиться дівчина.

Місцевість була відкрита, безпечно було лиш за невеличким насипом, куди і затягнули пораненого сапера. Уже там Світлана наклала на місця поранень тугі пов’язки та вколола знеболювальне. Інший поранений доповз туди сам. Гірські піхотинці з опорного пункту вогнем у напрямку ворога прикрили групу, і за мить всі вже були в окопі. Там Світлана поправила турнікети та пов’язки, а хлопці понесли пораненого в напрямку спостережного пункту роти, куди вже прибув автомобіль для евакуації.

Як розгорталися трагічні події?

Напередодні ворог здійснив дистанційне мінування в районі взводно-опорного пункту гірських піхотинців мінами ПОМ-2. Одна з них спрацювала за пару годин, а для знешкодження інших 26 березня і прибула група досвідчених саперів.

Навпроти опорника, метрів за 250-300, розташована водонасосна станція, котра забезпечує подачу води для низки населених пунктів. Саме в приміщені цивільного об’єкту і обладнали, як виявилось згодом, своє лігво ворожі снайпери. Як тільки сапери почали розвідку місцевості, вбивці почали свою чорну роботу…

Першими під кулі ворожих снайперів потрапили сапери – двоє загинули миттєво, а ще двоє були поранені. Рятувати поранених з опорника кинулись гірські піхотинці – старший сержант Максим Абрамович та старший старший солдат Сергій Гайченко – снайпери вразили і їх, вони загинули.

Про Світлану

Сержант Світлана Земліна вже досвідчений бойовий медик. Дівчині лише 24 роки, а вона понад три роки у лавах «Едельвейсів». Після закінчення Рівненського медичного коледжу вона єдина з групи, котра пішла до військкомату.

– Приклад старшого брата Олександра, який чотири роки воював у складі Новоград-Волинської бригади, мабуть вплинув тоді на моє рішення, − каже дівчина.

Їй, цій тендітній дівчині, нелегко на війні, в окопах, багнюці й під вогнем під Горлівкою. Але саме вона, як той янгол охоронець, рятує поранених.

– Я ні про що інше не думала тоді – хоч би тільки би добратись до поранених, зробити все можливе, щоб хлопці були живими, − говорить дівчина.

Вона ще не оговталась від пережитого і від втрати своїх друзів – Максима і Сергія – веселих, молодих хлопців, котрі ціною власного життя намагались допомогти пораненим.

За особисту мужність Командування частини представило Світлану до нагороди. Такі люди – Герої нашого часу…

Загиблим – вічна пам’ять!

To Top