518
Регіони
518

“Отвір у грудях розміром із долоню”: історія загибелі трьох підлітків, розстріляних окупантами під Черніговом

"Отвір у грудях розміром із долоню": історія загибелі трьох підлітків, розстріляних окупантами під Черніговом

За чотири місяці повномасштабної війни в Україні тільки згідно офіційних даних від рук російських окупантів загинули 338 дітей, ще 610 отримали поранення. Реальна цифра набагато більша, адже ми не знаємо кількість загиблих дітей на територіях, які досі залишаються в окупації. Підлітки, розстріляні окупантами під Черніговом, стали одними з перших жертв рашистів. Ця трагедія сталася на самому початку вторгнення, коли загарбники рвалися до Києва і чинили звірства у північних регіонах країни.

Історія загибелі трьох хлопців у Мохнатині викликає пекучий біль і сльози. Двоє з них були близнюками. То ж мати втратила обох синів.

2 14

Як все було у той страшний день 14 березня, розповіли очевидці. Матеріал підготували журналісти російського опозиційного видання «Настоящее время», передає NNS.

“Голови не було. Мізки лежали тут. Нога перебита — стегно стирчало. Вціліла лише задня частина голови. Він лежав ниць. А довкола все горіло. Ми взяли його голову і замотали в рушник. Нема чого було збирати. Так і поховали. Ми всі тут мало з розуму не зійшли, це було нереально. Сестра Валі так вижчала — думали, не виживе”, — згадує мешканка Мохнатина, що на Чернігівщині, Віра Дроган.

З протилежного боку дороги лежали брати-близнюки Євген та Богдан Самодії. Їх росіяни обстріляли з кулемета, хоча вони бігли з піднятими руками, розповідають очевидці.

Допомогти братам кинувся їхній друг Михайло.

“У Жені було дуже тяжке поранення. Я розірвав на ньому одяг, і в районі мечоподібного відростка був отвір розміром із долоню. Я бачив, як його серце б’ється”, — каже він.

“Я здалеку бачила, що лежать діти, біля них багато людей, — плаче мати близнюків Оксана. — Мені сказали: “Богданчик живий, вези його до лікарні”.

На жаль, дорогою дорогою юнак помер.

“Мені тітці Оксані відразу не хотілося говорити, що він помер. Вона почала дуже часто питати “що там Богдан”… Він перед смертю підняв руку, я на колінах біля нього сидів. Він стиснув мою руку так, як ми вітали один одного і прощалися. І все — він видихнув”, — згадує Михайло.

Оксана Самодій часто ходить на могилу синів на сільському цвинтарі.

“Вони завжди були разом. Дуже лагідні, дуже турботливі. Відчували одне одного. Прийшли разом — і пішли разом”, — плаче жінка.

3 10

15 березня прокуратура Чернігівської області відкрила за фактом вбивства беззбройних людей у Мохнатині кримінальне провадження за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни).

To Top