01 / 01

31 июля 2016 Автор

Преподобний Серафим Саровський - земний ангел та небесна людина

1-го серпня свята Православна Церква згадує день пам’яті преподобного Серафима Саровського Чудотворця.

В цьому році виповнюєтья 25-ть років з другого обрітення святих мощей. 

Усіх нас любить Господь, тому що кожна людина – Його творіння. Але є в Нього й особливо улюблені діти. Через них світло Всевишнього сходить до інших людей, даруючи спокій, милість і зцілення. Таким улюбленим був преподобний Серафим Саровський. Дванадцять разів являлася йому Богородиця, і з Її заступництвом святий творив чудеса, повертаючи людям здоров’я, розум і віру.

Преподобний Серафим (1754-1833) пройшов всі щаблі чудового, але тяжкого чернечого подвигу. Спочатку - простий чернець, потім - пустельник, столпник, мовчальник, старець. І завжди він, як ніхто інший з його сучасників, являв собою зразковий природній образ справжнього ченця.

Все життя його визначалося тільки двома спасительними євангельськими заповідями - любов'ю до Бога і любов'ю до ближнього.

Серафим (в миру Прохор) народився в сім'ї курського купця Машніна.

Під час храмових будівельних робіт вперше було явлено особливе небесне знамення майбутнього святого. У сім років, в 1761 р, він, через недогляд матері, впав із дзвіниці та по милості Божій залишився абсолютно неушкодженим.

Одного разу в дитинстві Прохор важко захворів, і лікарі встановили смертельний діагноз. Але отрок Прохор побачив уві сні Пресвяту Богородицю, яка пообіцяла його зцілити. З Промислу Божого так все і звершилось. 

Навчившись грамоті, Прохор полюбив читання Священного Писання та житія святих.

Майбутній святий вставав раніше за всіх і після ранкової молитви поспішав до церкви на  богослужіння.

Незабаром Прохор став роздумувати про монастирське життя і, нарешті, попросив у матері благословення аби піти в монастир. 

Обираючи черенечий шлях, курський юнак Прохор Мошнін, якому написано було увійти в історію з ім’ям преподобного Серафима вирушив до Києва, де біля найдавніших святинь України хотів дізнатися, чи згідно з волею Божою він робить свій вибір, і в якій обителі слід приймати йому постриг.

Серафим Саровський досяг своєї мети: він переміг гріх і став преподобним, став воістину по образу Божому. Ми не можемо бачити невидимого Бога. Але Господь нам дає бачити Себе в Своїх подобах, в Своїх угодників. І ось одним з таких став саме преподобний Серафим. У ньому ми бачимо відновлену людську природу, звільнену від рабства гріха. Він є втілене уособлення перемоги вічного над тимчасовим, святості над гріхом, добра над злом.

Рятуючи свою душу преподобний рятував тисячі, які з вірою і любовью притікали до нього за духовною порадою у вирі житейських хвилювань.

Преподобний казав про те, який важкий шлях до Царства Небесного, бо гріх опанував людську природу і зіпсував її.

В порятунку багатьох душ хто приходив до нього за порадою і благословенням він став маяком і світильником на цьому шляху.

У 27 років Прохор прийняв постриг з іменем Серафим. Невдовзі його рукопоклали в диякони. В одне із свят беручи участь у здійсненні Божественної Літургії, преподобний Серафим удостоївся бачення Самого Господа Ісуса Христа. У сяйві Він йшов по повітрю, оточений безліччю ангелів і під час співу «Святий Боже» увійшов у вівтар через центральну ікону Спасителя. Це явлення так вразило Серафима, що він завмер на місці. Диякони під руки ввели його у вівтар, де він простояв нерухомо дві години, переживаючи серцем чудесне видіння, перш ніж пояснив, що відбулося. Після цього випадку він часто подовгу молився у лісі на самоті.

У 37 років ієродиякон Серафим став священиком. Незабаром він випросив благословення залишити монастир і оселитися в п’ятьох верстах від обителі, на березі ріки Саровки. Серафим вибудував дерев’яну келію і жив трудами своїх рук з городу та пасіки. По хліб він ходив у монастир раз на тиждень, але потім і зовсім відмовився від хліба, харчуючись лише овочами. Пізніше він вирішив суворо поститися, і більше двох років їжею йому була трав’яна їжа.

Маючи схильність до аскетизму, став жити в лісі у невеличкій келії, недалеко від монастирю. Уже в цей час у нього були різні подвиги, зокрема: тілесні (носив одну і ту ж одежу взимку і влітку, постійно носив веріги, сам здобував собі іжу в лісі, спав дуже мало, багато в чому мав суворе стримання, піст), читання книг (Євангелія, повчання святих отців), щоденна довга молитва, стовпництво.

Бачачи подвиги преподобного Серафима, ворог роду людського озброївся проти нього і, бажаючи примусити святого залишити безмовність, вирішив його залякати, але преподобний захищав себе молитвою і силою Животворчого Хреста.

диявол навів на святого «мисленну брань». Для захисту від натиску лукавого преподобний Серафим посилив духовні праці, взявши на себе подвиг щоночі підійматися на величезний камінь в лісі і молитися з піднятими руками, взиваючи: «Боже, будь милостивий до мене грішного». Вдень же він молився в келії, також на камені, який приніс з лісу, сходячи з нього тільки для короткого відпочинку і підкріплення тіла пісною їжею. Так молився преподобний 1000 днів і ночей.

Одного разу троє розбійників напали на Серафима, вимагаючи грошей. “Я ні від кого нічого не беру”, – сказав їм чернець, але одержимі нечистою силою розбійники не повірили йому й почали бити його сокирою. З проломленою головою і зламаними ребрами, усього знівеченого, вони кинули святого на землю, вважаючи його мертвим, і увірвалися в келію. Лиходії перевернули все, але знайшли лише ікону Богородиці та кілька картоплин.

Скалічений отець Серафим чудом ледве доповз до монастиря. Його поклали в келії, викликали лікарів, але ті, оглянувши ченця, вирішили, що він не виживе. Поки вони радились, Серафим впав у забуття і знову побачив Божу Матір. З апостолами Іоанном і Петром Вона підійшла до постелі і, глянувши на хворого, мовила: «Цей Нашого роду».

Відійшов до Господа преподобний Серафим в 1833 році в Саровського монастирі в своїй келії під час молитви.

Нещодавно, у другій половині липня, по молитвам преподобного, Господь сподобив мене з духівником Богородської єпархії УПЦ Київського Патріархату протоієреєм Юрієм Жировим побувати в Дівєєво і помолитись у святих мощей святого угодника Божого преподобного Серафима Саровського Чудотворця.

Прибувши до Дівєєвської обителі я зрозумів найголовнішу річ. У преподобного Серафима Саровського як і у Господа немає ні Московського, ні Київського, ані інших Патріархатів, бо він є громадянином Небесного Єрусалиму. 

В перший день нашого перебування в жіночому монастирі відчувався особливий легкий стан духовної гармонії. 

Після Всенічної ми пішли на цілюще джерело де тричі поринули у 4-х градусну воду біля каплиці преп. Серафима Саровського. Тим часом на вулиці було +34. 

На наступний день, у неділю, о 5 годині ми молились вже за ранковою Божественною літургією, а після неї одна з матушок запросила нас на Молебень з акафістом преподобному біля раки зі святими мощами. У той час ми з благословення духівника обітелі допомагали отцям, читати ті невичерпні ящики записочок, що постійно надходили від богомольців. Далі відбулось для нас справжнє чудо. Раку зі святими мощами відкрили для поклоніння. До преподобного спочатку прикладались духовенство храму, після чого отці підвели і нас з отцем Юрієм, далі черниці, після чого раку закрили і далі вже линуло море паломників з усіх куточків святої Русі. Після молебню один із кліриків храму запросив нас до вівтаря, де запопропнував допомогти їхнім требним священикам посповідати віруючих. Але що найцікавіше він не запитав ні про те, звідки ми, ні про те, як люблять у Почаївських і Печерських Лаврах настирно сепрше допитувати не про те хрещенна людинка чи ні, а якого вона патріархату. В Дівєєву було все зовсім по-іншому,  отець просто, щиро, по-братерському, звернувся про допомогу в звершенні Таїнства Сповіді. 
Людей до сповіді було стільки, як сказав би мій один добрий співбрат - «не перехрестишся».

З 7-ї ранку до 10-ї ми сповідували, далі отці причастили віруючих, і по завершенню Божественної літургії та святкового Молебню звершився чин о панагії  куди ми разом з отцями пішли на братську трапезу. 

Ось так пребодобний Серафим Саровський Чудотворець не залишив нас без пастирської роботи навіть і там, біля його святих мощей.

На завершення хотів би нашим читачам привести актуальні на сьогодення пророцтва преподобного Серафима Саровського, аби разом поміркувати над тим, які часи наближаються і як необхідно всім нам поспішати рятувати свої душі від ворогу роду людського.

Наводжу цитати преподобного записанго з його слів учнем і духовним чадом Мотовіловим та переданих Сергієм Нілусом мовою оригіналу:

«...Пройдёт более чем полвека. Тогда злодеи поднимут высоко свою голову. Будет это непременно...

...Мне, убогому Серафиму, Господь открыл, что на земле Русской будут великие бедствия. Православная вера будет попрана, архиереи Церкви Божией и другие духовные лица отступят от чистоты Православия, и за это Господь тяжко их накажет. Я, убогий Серафим, три дня и три ночи молил Господа, чтобы Он лучше меня лишил Царствия Небесного, а их помиловал. Но Господь ответил “Не помилую их: ибо они учат учениям человеческим, и языком чтут Меня, а сердце их далеко отстоит от Меня”…

...Всякое желание внести изменения в правила и учения Святой Церкви есть ересь… хула на Духа Святого, которая не простится вовек. По этому пути пойдут архиереи Русской земли и духовенство и гнев Божий поразит их…

...До рождения антихриста произойдет великая продолжительная война и страшная революция в России… Произойдет гибель множества верных отечеству людей, разграбление церковного имущества и монастырей; осквернение церквей Господних; уничтожение и разграбление богатства добрых людей, реки крови русской прольются.

Антихрист родится в России между Петербургом и Москвой в том великом городе, который по соединении всех племён славянских с Россией будет второй столицей царства Русского и назван будет “Москво-Петроградом”, или “Градом конца”, как именует его Господь Дух Святой, издалече всё предусматривающий.

...Дух тьмы обещает устройство рая на земле… Среди русских родится истинный антихрист-бесочеловек, сын жены блудницы Данова поколения...

...Но некто из русских, доживши до рождения антихриста, подобно Симеону Богоприимцу, благословившему Отрока Иисуса и возвестившему о рождении Его миру, проклянет рожденного антихриста и возвестит миру, что он есть истинный антихрист.

Помимо преп. Серафима Саровского о явлении антихриста именно в России предсказывал в XIX веке и выдающийся русский богослов и аскет, святитель Игнатий (Брянчанинов). В пророчестве об антихристе от 26 октября 1861 г. святитель писал: «Народ наш может и должен соделаться орудием гения из гениев [антихриста], который наконец осуществит мысль о всемирной монархии, о исполнении которой уже многие пытались» [См.: Пророчества об антихристе и судьбах России. – М., 1997. С. 45»

Преподобний отче наш Серафиме, моли Бога за нас!
Ієромонах Меркурій (Скороход)
студент ІІ-го курсу Київської Православної Богословської Академії

Ієродиякон Меркурій

Автор:

Контакты:
е-майл: merkuriy.skorokhod@mail.ru ;
моб.тел+38 (068) 678 23 21;
страницы в соц. сетях: https://www.facebook.com/mytropolyt
http://vk.com/id41446762

www.eparhija.com.ua/

Оставить комментарий

Погода в Никополе

Погода
Погода в Никополе

влажность:

давление:

ветер:

Реклама


Студия "ГОВОРЯЩЕГО"

Права и условия

Все права защищены!
Все права на статьи, изображения, и другие материалы "ГОВОРЯЩЕГО НИКОПОЛЯ" и охраняются законом Украины «Про авторське право і суміжні права».


При использовании материалов ссылка на сайт обязательна!

Контакты

Адрес редакции:
Украина, Днепропетровская обл., Никополь

Телефон: +38(095) 10-34-589

E-mail: nikopol.net@ukr.net

Сайт: http://nikopolnews.net